розшукати
Смотреть что такое "розшукати" в других словарях:
розшукати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
піймати — а/ю, а/єш, док., перех. і без додатка. 1) Схопити, підхопити те, що летить, кинуте і т. ін. || Витягти кого , що небудь із водойми. 2) Схопити, спіймати те, що віддаляється, того, хто тікає. || Схопити кого небудь за щось. || перен. Зазнати якої… … Український тлумачний словник
порозшукувати — ую, уєш, док., перех. Розшукати все чи багато чого небудь, усіх чи багатьох … Український тлумачний словник
розшук — у, ч. 1) Дія за знач. розшукати, розшукувати. 2) юр.Система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник, викраденого майна і т. ін. 3) тільки одн. Відділ міліції, що займається розкриттям злочинів, запобіганням злочинності… … Український тлумачний словник
розшуканий — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розшукати. || розшу/кано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
розшукання — я, с. Дія за знач. розшукати, розшукувати … Український тлумачний словник
шуканий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до шукати. 2) у знач. прикм. Якого шукають, потрібно знайти, розшукати. 3) у знач. прикм., мат. Який повинен бути визначений, встановлений. Шукане число … Український тлумачний словник
знайти — I = знаходити (шукаючи, виявити), віднайти, віднаходити; розшукати, розшукувати, відшукати, відшукувати, вишукати, вишукувати, добути, добувати, відкопати, відкопувати, розкопати, розкопувати, викопати, викопувати, винишпорити, вискіпати… … Словник синонімів української мови
шукати — (намагатися знайти, виявити когось / щось, часто сховане, загублене тощо), відшукувати, відшукати, розшукувати, розшукати, дошукуватися, дошукатися, пошукувати; шарудіти (навпомацки, спричиняючи слабкий шелест); нишпорити, шастати (у різних… … Словник синонімів української мови
